Духовно - моральне виховання молодших школярів

Не буде ніякого оновлення життя,

якщо кожен із нас не оновить свою душу.

Ш. Амонашвілі

Глибока духовна криза у сучасному суспільстві актуалізує необхідність духовно-морального виховання підростаючого покоління. Мабуть, важко уявити собі народ, у якого немає релігійної свідомості з відповідними пріоритетами побудови духовної культури суспільства. Тому виховання - це, у першу чергу, передання наступним поколінням традиційної духовної ієрархії цінностей, завдяки яким сформовані найкращі здобутки вітчизняної культури.

Відомий педагог Софія Русова говорила: «Не шукаймо свого щастя десь «по заграницях». Маємо здобувати його власним розумом і власними руками, при напрузі власних сил і праці на рідній землі. І це стосується всіх сфер нашої діяльності, у тому числі й здійснення такої благородної місії, як виховання дітей».

Діти - це наше майбутнє, а майбутнє кожного суспільства залежить від морального розвитку молодого покоління. Дитина - це той будиночок, який зводять батьки, вчителі, церква. Основу якраз закладають батьки. Як часто вони турбуються про матеріальний достаток, годують дітей, намагаються найкраще їх одягти, дати освіту. Звичайно, це робити треба, але є щось важливіше - духовність. Духовність - це храм душі людської, а душа людини - це святе. І цю духовну їжу повинні вперше подавати дітям батьки. Основи виховання завжди закладалися в сім'ї, тато й мама несуть відповідальність перед Богом за виховання дітей. Але наш час характеризується зміною людської психології і всього життєвого укладу: сім'ї руйнуються, духовно-моральні поняття не прищеплюються, а сучасна культура руйнує душі людей.

Наші діти - наша радість, надія і наша старість. Як виховати їх? На яку дорогу наставити, щоб дати гідний звіт за свою працю Богові? Слово Боже гласить: « Настав на добру путь дитя - і старим воно не зверне з неї». Тому ще з малих літ слід виховувати душу дитини відповідно до Божих заповідей. На нас, дорослих, лежить велика відповідальність за підростаюче покоління. Зло, яке зараз нас оточує, не існує саме по собі. Зло - це просто відсутність Бога. Все, що відбувається в нашому житті - це наслідок того, що в серці людини немає любові до Бога і до ближніх. Ми повинні бути зразками добрих справ для своїх дітей. Учень - це душа, яка шукає світло і тому йому потрібна не просто школа, де він отримає певну суму знань і умінь, а школа любові, співчуття й духовності. Навчити дитину бачити і відчувати ближніх - це одна з найважливіших речей у важкій справі виховання особистості. Російський педагог і публіцист Олександр Миколайович Острогорський писав: «Виховувати - не значить говорити дітям хороші слова, направляти їх, а перш за все самому жити по-людяному. Хто хоче виконати свій обов'язок перед дітьми, той повинен почати виховання із самого себе». Учитель має зростити паростки людяності у маленьких дитячих душах і пробудити серця. У щоденному житті маємо безліч факторів, які несуть із собою жаль і смуток. Без Бога подолати всі негаразди надзвичайно важко. «Без Бога ні до порога», - говорить мудрість народної педагогіки.

Духовно-моральне виховання - це організований цілеспрямований виховний процес, який сприяє становленню особистості, що проявляється у схильності душевного світу дитини до добра і святості. Це надзвичайно складне питання і велика місія сучасної школи.

Кілька років тому у багатьох школах України почали викладати курси духовно - морального спрямування. Це запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах у наш час є конче необхідним і актуальним, бо спрямоване на формування в учнів справжніх християнських чеснот на засадах багатовікової культурної спадщини українського народу і налаштовує дітей на шлях у прекрасний світ багатства і краси людської душі. Уроки духовно-морального спрямування - це уроки милосердя, добра і вдячності. Вони допомагають зігріти кожну юну душу теплом і увагою, відчути страхи і проблеми дитини, а також відшукати таланти, якими обдарував її Господь. Не менш важливим буде поступове відкриття учнями краси навколишнього світу, бо «вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані так, що з невидимого сталося видиме» (Послання святого апостола Павла до євреїв). Із власного досвіду я переконалася, що ці уроки дуже подобаються дітям, більше того, вони вважають їх найцікавішими. І це не дивно, адже курс християнської етики особливий, бо допомагає вирішити різні проблеми, покращити взаємини з однолітками, врівноважити характер, викликає інтерес і любов до життя. А головне, на ньому відбувається знайомство з найважливішою, найцікавішою і найвідомішою книгою. «Найкращою Книгою, - говорив англійський письменник Чарльз Діккенс, яку знав і буде знати увесь світ». Біблія - це основне джерело пізнання Істини, це джерело всебічного розвитку людини. На її сторінках - норми життя, які ніколи не змінюються. Вони однакові для всіх людей: старих і молодих, багатих і бідних, незалежно від кольору шкіри, національності і країни. Над ними не владний час.

Духовне виховання - це процес утворення серця. Серця, в якому оселяються любов, надія, віра. Людина, яка не вірить, не може бути ні духовно сильною, ні морально чистою, ні мужньою.

З вересня 2007 - 2008 навчального року у школах районів і міст Полтавщини запроваджено курс християнської етики, метою якого стало сприяння морально-духовному розвитку дітей, ознайомлення із національним культурним надбанням, християнськими моральними цінностями, людяністю, милосердям, пошаною до батьків і старших, працелюбністю, вдячністю, які, водночас, глибоко виявляються в українській культурі і за своєю суттю є загальнолюдськими. Предмети духовно-морального спрямування несуть у дитячі душі світло, розкривають такі поняття, як «добро» і «зло», а також вчать побачити у кожній людині образ і подобу Божу. Підготовка до проведення цих уроків серйозна, важка і клопітлива, але це необхідно не тільки нашим учням, а й нам самим, бо разом з дітьми ми пізнаємо істину. Плодів цієї роботи відразу не побачиш і говорити про них рано. Але хочеться сподіватися, що закладене добро в серцях учнів колись проросте. Треба гаряче молитися і вірити в те, що Бог почує наші молитви і благословить: «Просіть, і буде вам дано, бо кожен, хто просить, - одержує».

Впевнена, душі дітей не зачерствіли, вони чекають від нас дорослих, доброго слова і любові, уваги і захисту так, як рослини чекають сонячного тепла і лагідного дощика. Зернятка духовності, посіяні у душах підростаючого покоління допоможуть розширити горизонти світосприйняття дитини і відбутися народженню в істинне життя.

Шляхи формування життєвих компетентностей молодших школярів на уроках християнської етики

Екскурсії

                 Урок християнської етики

у 4 класі

Мудрість сповнена милосердя

Учитель: Касимова Галина Олександрівна

2019 - 2020 навчальний рік

Тема: Мудрість сповнена милосердя.

Мета: розкрити сутність поняття милосердя, допомогти дітям усвідомити важливість милосердя у житті людини; підвести до розуміння, що Бог милостивий до кожної людини; формувати чуйне ставлення до тих, хто потребує уваги, співчуття, допомоги; розвивати уяву, мислення, зв'язне мовлення; виховувати бажання робити ближнім добрі й милосердні вчинки; виховувати почуття любові та милосердя до людей.

Обладнання: Дитяча Біблія, картки для роботи в парах і групах, матеріал для колективної практичної роботи, відео презентації, наочність до теми, дитячі розмальовки.

Епіграф до уроку : « Тільки той у Бога матиме достатньо всього, хто буде щедрим на добру справу й охочим до милосердя».

Апостол Павел

Хід уроку

IОрганізаційна частина. Створення емоційного настрою Перевір сьогодні серце, Чи воно Творцеві вдячне, Чи воно добра шукає, Чи Господню щедрість бачить? Якщо серце мудре маєш, То в усіх своїх трудах Ти надії покладаєш На Творця, що в небесах.

II Актуалізація опорних знань У вірші прозвучав вислів мудре серце недарма, бо ми продовжуємо з вами тему мудрості. Практичний дослід. (склянка води з содою, склянка оцту і чорної фарби, склянка розчину хлору). Уявіть, що перед вами серце дитини. Воно чисте світле (1-ша склянка). Але ось до нього підлетіло зло і ввірвалося в серце (доливаємо 2-гу склянку). Якого кольору стало серце? Чорне, розлючене... Хочете мати таке серце?

- Як ви думаєте, чим ми можемо зцілити його? - Які почуття потрібно впустити до нього? ( мудрість ) Доливаємо 3-тю склянку.

Серце знову стало світлим, а де світло, там і мудрість. На попередніх уроках ми з вами обговорювали, що є джерелом мудрості, що любить мудра людина, хто є провідниками у світ мудрості, у що вона зодягається і що несе.

IIIОзнайомлення з новим матеріалом. 1. Повідомлення теми уроку. Гра «Вгадай слово».

- А сьогодні ми дізнаємося чого сповнена мудрість. Для цього ви повинні розставити у порядку збільшення мильні бульбашки, на яких написані літери і прочитати слово. Правильно, це милосердя. У вільний час можете бульбашки зробити райдужними за допомогою олівців. А епіграфом до уроку будуть слова одного з учнів Іісуса Христа апостола Павла: « Тільки той у Бога матиме достатньо всього, хто буде щедрим на добру справу й охочим до милосердя».

Сталося з душею щось людини. Думаєш: ну як це може бути? Мати підкида комусь дитину, Син відвозить батька до приюту. Ми рятуєм нині землю й води, Бо дійшли до крайньої межі. Та в святих турботах про природу Ми не дбаєм про відновлення душі.

2. Побудова асоціативного куща.

- З чим у вас асоціюється слово милосердя? Цій чесноті присвячуються два уроки. Тому на наступному уроці ми продовжимо цю тему.

3. Обговорення проблемного питання.

- Діти, ми вчили, що мудрість несе добро. А як ви гадаєте, чим милосердя відрізняється від доброї справи? (Діти висловлюють свої думки). Учитель розповідає реальну історію з життя «Дві бабусі». - То, як ви думаєте, допомога сліпій бабусі - це добрий вчинок чи прояв милосердя? Чому? А чи робили ви милосердні вчинки? Пригадайте, як ми допомагали діткам з дитячого будинку.

4. Пояснення змісту поняття «милосердя». Тож, дорогі діти, добро і милосердя - поняття схожі між собою, але милосердя -одна з найважливіших людських чеснот, це особливе добро, яке твориться для немічних, хворих, слабких. Проявляти милосердя - це прощати людині, якщо вона помилилася, допомагати у тяжку хвилину, дарувати свою любов і ласку. Милосердна людина помічає і допомагає тим, хто страждає, кому дуже важко, може розділити чуже горе, втішити у скрутну годину.

5. По сторінках дитячої Біблії.

Святе Письмо подає нам ось такий приклад милосердної людини.

ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДНОГО САМАРЯНИНА

Один іудей ішов з Ієрусалиму до Єрихону. По дорозі на нього напали розбійники. Вони побили його і ледь живого кинули на дорозі. Повз нещасного проходив священик, він глянув на нього, але навіть не зупинився. Потім на дорозі з'явився левіт (церковний служитель), він підійшов, подивився і теж пройшов мимо. Пізніше по тій дорозі проїжджав один самарянин. Побачивши помираючого, він змилосердився над ним, перев'язав його рани, посадив на свого осла й привіз до гостиниці. На другий день самарянин дав власнику гостиниці дві драхми, попросив його подбати про хворого і перед від'їздом сказав :»Якщо витратиш більше, то коли буду повертатися, віддам тобі».

Розповівши цю історію Господь запитав: -Хто з цих трьох був милосердним ближнім? -Звичайно, той хто допоміг йому, - відповів законник. Тоді Господь сказав: «Іди і ти роби так само».

Самаряни ворогували з юдеями, але, незважаючи ні на що, один самарянин допоміг нещасному юдею. Цією притчею Господь учить любити всіх людей.Тож будемо просити Бога, щоб Він допоміг зберегти любов навіть до тих, хто не любить нас і хоче зробити нам зло.

ФІЗХВИЛИНКА «Я прийду на допомогу»

6. Літературна хвилинка. Милосердю потрібно вчитися.

а) Милостиня - початок милосердя.

З чого ж починається милосердя? Мабуть із милостині. Даючи бідному, ми даємо самому Господу і самому собі.

Якось один чоловік звернувся до старця Амвросія і запитав: - Що мені робити, на мене напала скупість. Старець відповів: -А ти почни віддавати спочатку те, що тобі не потрібно. Потім зможеш віддавати більше і навіть те, що тобі шкода. І, нарешті, будеш готовий віддати все, що маєш і розповів притчу «Після пожежі» (перегляд мультфільму)

б) Уроки від друзів наших менших.

Друзі наші менші, які поруч з нами часто дають нам незвичайні уроки мудрості. Пропоную переглянути наступні кадри. ( Перегляд відео «Уроки милосердя») . Правда, є чому в них повчитися.

Милосердя слід проявляти не тільки до людей, але і до тварин, які є також Божі творіння.

Читання й обговорення оповідання «Як кінь жабу пошкодував».

Хто в цьому оповіданні виявився милосердним?

7. Коралі народної мудрості.

Гра « Склади прислів'я» (з'єднай частини). Робота в групах.

Милосердна справа лікує душу.

Милосердне серце найкращий дар Богові.

Милосердя від чужого горя болить.

Читання й обговорення висловів.

• Милосердя не любить затиснутої руки, воно віддає перевагу розкритої долоні.
• До людей будь милосердним, бо як від сонця тане сніг - так гріхи тануть від милосердя.
• Рука, яка не чинить справ милосердя - безводна пустеля.

8. Гра «Милосердні вчинки».

Плесніть у долоньки , коли почуєте добрі і милосердні вчинки.

• Допомогти другові зрозуміти задачу;
• Поламати однокласнику ручку;
• Поділитися з товаришем цукеркою;
• Провідати хворого однокласника;
• Тримати в неволі лісових мешканців;
• Збігати в аптеку за ліками для хворої бабусі;
• Дати списати завдання другові.

IV Узагальнення й систематизація знань.

1. Практична робота.

(Під музичний супровід учні розфарбовують ілюстрацію до Біблійної притчі)

2. Створення колективної роботи «Будинок милосердя»

Сьогодні, діти, я пропоную вам розпочати зведення будинку милосердя. Для цього кожний із вас візьме цеглинку. Подумайте, яку добру справу ви комусь зробили і запишіть це на ній.

V Підсумок уроку

Дорогі діти, вчіться бути добрими і милосердними, чуйними до тих, хто так потребує вашої підтримки і допомоги. Допомагайте ближньому, творіть справи милосердя духовного. Не відплачуйте злом на зло, від усього серця вибачайте образи. Є в Бога нагорода не лише за справи та слова, але й за бажання, за сльози співчуття в горі ближнього, навіть за самі зітхання.

Милосердя

Не суди когось із пересердя,

Бог не всім по рівному дає,

Хто у серці має милосердя -

Той Закони Божі пізнає.

Не жалій ні кволим, ні калікам,

Не ховай добра в гнилі міхи,

І Господь тобі добавить віку,

І простить тобі дрібні гріхи.

Розведи біду чужу руками,

Не пройди, коли комусь болить,

Ми усі щось губимо з роками

І під Богом ходим кожну мить.

Господь нас за руку світом водить,

Часто притискає до грудей,

Але милосердя нам приходить

Лиш від Богом посланих людей.

Порожня сторінка

Додайте текст тут...